Події в Україні останнього місяця дуже опукло показали дві речі:

Але про добру волю і здоровий глузд діючої, поки що, влади говорити підстав немає, особливо - в світлі дій силових структур, останніх заяв відомих представників влади і дій «невідомих осіб» відносно низки активістів Майдану. Особливо показовим стало побиття журналістки Тетяни Чорновіл, яке дивовижним чином співпало з підготовкою до публікації нею матеріалів, що стосуються статків деяких вищих посадових осіб. Воно наочно продемонструвало, до якої межі може з легкістю дійти переслідування людини за свої політичні погляди і громадянську позицію. В світлі цього видається нераціональним і навіть шкідливим демонстративне небажання тих опозиційних політиків і громадських діячів, які взяли на себе фактичне керівництвом Майданом, перейти певну межу в протестних акціях. На їх думку, ця лінія відокремлює мирні протести від «немирних». Насправді ж ця границя існує лише в уяві новітніх «опозиціонерів», що стосується представників влади, то вони вже вважають, що опозиція перейшла грань дозволеного. Так Олена Бондаренко в ефірі одного з телеканалів озвучила навіть терміни тюремного ув’язнення (не менше 10 років) на які «наговорили» деякі виступаючі зі сцени Майдану.

Враховуючи сказане вище, можна сказати, що у випадку поразки Майдану, влада буде «зачищати» Україну від його активістів як шляхом використання репресивного апарату у вигляді міліції, СБУ, прокуратури і судів, так і шляхом використання підконтрольних чи дружніх їй кримінальних структур та елементів. Небажання активізувати протестну діяльність і пасивна тактика протестів невідворотно веде Майдан до поразки, і це – незважаючи на безпрецедентну активність громадян України і відбиття останніх спроб «Беркута» в силовий спосіб «звільнити» Майдан від протестувальників.

Теперішні очільники Майдану вперто намагаються утримати дії людей в певних вузьких рамках «дуже оксамитової революції». Схоже, що вони не проти в черговий раз «злити» протестні акції і повністю зорієнтовані на виборчу кампанію 2015 року, розраховуючи саме там перехопити владу у Януковича. При цьому повністю ігноруються наступні обставини:

Разом з тим, у випадку більш активних дій учасників протестів на Майдані, шанси на їх перемогу є досить високими – в силових структурах помітні явні ознаки деморалізації. Опоненти ж діючої влади достатньо консолідовані і, схоже починають процес самоорганізації з метою не допустити ліквідації Майдану. Зрештою, тримати Майдан в мирних «оксамитових рамках» є завданням не лише опонентів влади, а й самої влади. Янукович вперто не хоче сідати за стіл переговорів – це не лише його воля і право, але і його відповідальність за подальший розвиток подій. Ситуація ще допускає певний компроміс, проте пройде зовсім не багато часу і події можуть вийти з-під контролю. І тоді древньоримський принцип «горе - переможеним»  буде застосоване в повній мірі до тих, хто не вміє додавати два до двох.

Микола Осіпчук,

Євромайдан,

5-а сотня, барикада №5

Заява

Проводу Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги

З ПРИВОДУ ПОБИТТЯ ТЕТЯНИ ЧОРНОВОЛ

Всеукраїнське жіноче товариство ім. Олени Теліги гостро засуджує жорстоке побиття матері двох дітей, української журналістки-патріотки, громадської діячки, активістки Євромайдану, Тетяни Чорновол.

Переконані, що це – огидна помста за її добросовісну, чесну і безкомпромісну професійну діяльність з боку тих, хто хотів би позбавити українців одного з найважливіших людських прав – свободи слова. Викриваючи свавілля, вседозволеність, злочини та корупційну діяльність можновладців, Тетяна Чорновол хоче одного: очистити наше суспільство від аморальності та байдужості, захистити простих людей у їхніх сподіваннях на справедливість, на те, що зло не повинне залишатись безкарним.

Разом з тим відзначаємо, що останнім часом почастішали напади і переслідування тих журналістів, які чесно і сумлінно виконують своє головне професійне завдання – чесно інформувати суспільство про все, що відбувається, захищати і виявляти правду, якою б гіркою вона не була.

Це свідчить про те, що влада та правоохоронні органи нездатні захистити виконання професійних обов’язків журналістів, бо злочини проти них залишаються безкарними. Зокрема, ми обурені ганебними діями правоохоронних органів, які використали незаконні озброєні формування та «тітушок» для побиття студентів, медиків, жінок, журналістів, чинять масові побиття учасників мирних зібрань!

Ми обурені безкарністю винних і бездіяльністю влади!

Ми вимагаємо від Президента України насправді гарантувати конституційні права і свободи українців і захистити свободу слова в Україні!

Закликаємо всіх українських жінок бути небайдужими до того, що відбувається в нашій країні, активно відстоювати свою громадянську позицію на захист наших дітей, тих, хто вийшов боронити наші людські права, гарантовані Конституцією!

Провід ВЖТ ім. Олени Теліги

25 грудня 2013 р.

м. Київ

1.Справжні причини протестів – узурпація влади олігархами.

Виборче законодавство, як інструмент узурпації влади.

Радянська система в радах передбачала переважаючу чисельність, хоча й «прикормлених», але все ж робітників і селян (десь на одного номенклатурного партфункціонера – чотири робітники. За результатами виборів 21 червня 1987 року в місті Павлограді було 360 депутатів, кожен з них представляв близько 350 жителів.

Для свавільного грабежу суспільної власності чисельність депутатів міської ради Павлограда першого демократичного скликання в 1990 році було зменшено з 360 до 180, а в чинній раді їх всього 46 (і з них половина «обрано» за партійними списками, – тобто 23 депутати взагалі не від громади міста!!) Депутат одномандатного округу вже «представляє» непідйомні 4780 жителів!

Проаналізуємо особовий склад депутатів чинної ради:
 – директорів і заступників директорів 23 особи (половина!);
– робітників 1(одна) особа і той мабуть «шабашник»: «Працює покрівельником на  декількох  фірмах та підприємствах міста»(??) – (вибачайте, так вказано на офіційному сайті міськради.)
– решта – спеціалісти і різнопрофільні функціонери, або ж місце роботи та посада на офіційному сайті міськради взагалі не вказані (можливо мажори, чи номенклатурні масажистки).

Не менш цікавий персональний партійний склад депутатів:
фракція Партії Регіонів – 32 особи (70%), причому «Сильна Україна», «За права людини» та «Русскій блок» повним складом офіційно  увійшли в фракцію ПР. (В тому числі робітник-шабашник-покрівельник!..) А можливо  «покрівельник» – це посада службовця цієї влади, який просто «кришує» деякі  фірми і підприємства?

Знаючи особисто багатьох персоналій з партій «Батьківщини», «Фронту змін» та «ЕКО+25%» можу впевнено сказати, що між ними та Партією Регіонів відсутні будь-які розбіжності як в ідеології, так і в моралі та життєвих цінностях, а фракція «КПУ» вже традиційно «приживало» при їхній «кухні».

 І ще цікавий факт: із 46 депутатів 9 (дев’ять – майже 20%) провідні фахівці дирекції та шахт «ДТЕК Павлоградвугілля», яке входить до імперії СКМ Рината Ахметова.
Насправді, ця міська рада не представляє  територіальної громади міста.
І це типово по всій Україні.

В Павлоградській міській раді першого демократичного скликання (180 депутатів) був утворений опозиційний «Демблок» – близько 40 депутатів. (Коли б рада обиралася за законом 1987 року, то в опозицію потрапила би номенклатура).
За ініціативи депутата міськради шахтаря Володимира Тусніна депутатами шахтарського мікрорайону «40 років Жовтня» було створено осередок самоврядування де переважаючу більшість мали депутати «Демблоку».
Нами було напрацьовано безцінний досвід  реального   самоврядування, який треба використати для відновлення народовладдя як в нашому місті так і в Україні.

2. Чим має скінчитися «майдан»

На виконання свого громадянського обов’язку і гарантованого статтею 5 Конституції України вищого права народу України на реалізацію влади безпосередньо;

з метою встановлення конституційного устрою в державі;

задля реалізації гарантованих Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування», положеннями Декларації про державний суверенітет України розділ VI, положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікованої Верховною Радою від 15.07.1997 року № 452/97-ВР ) прав місцевих територіальних громад на самоврядування:

 – добитися розпуску чинних місцевих рад  і призначення дострокових виборів нових місцевих рад за квотами: один громадський депутат від 300-400 жителів;

 – депутатські округи, як правило, мають формуватися з цілого числа будинків з урахуванням територіальної цілості (бажано, щоб багатоквартирні будинки округу мали спільний двір);

 – щоб знати проблеми округу з моменту їх виникнення, відчувати їх на собі мати особисту зацікавленість у їх вирішенні та бути постійно доступним виборцям – громадський депутат місцевої ради має проживати в своєму окрузі і висуватися не менше, ніж десятьма мешканцями свого одномандатного округу;

 – громадська рада територіальної громади має формуватися шляхом вільних виборів, які проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування;

 – списки виборців має складати паспортна реєстраційна служба виконавчої влади територіальної громади з наступним їх уточненням довіреними особами виборців округу поквартирним опитуванням;

 – новообрані громадські ради територіальних громад мають підготувати проекти статутів своїх громад, після прийняття яких місцевими референдумами територіальні громади набувають статусу юридичної особи публічного права – власника комунального майна і розпорядника земель своєї адміністративної території.

Володимир Степаненко – депутат Павлоградської міської ради першого демократичного скликання, член координаційної ради асоціації громадських організацій «ХІД».

         Ми, жіночі громадські організації України: Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги, Союз Українок України, Міжнародний жіночий правозахисний центр  «Ла-Стада-Україна» висловлюємо своє обурення цинічними та кривавими діями сучасної влади, яка руками нелюдів «Беркуту» організувала та здійснила криваву бійню в ніч на 30 листопада 2013 року на Євромайдані.

         Ми звертаємося до жінок  і чоловіків України, які ще мали сумнів щодо ситуації в Україні.

Звертаємося до громадян країн СНД та особливо Російської Федерації, які не мають об’єктивної інформації про події в Україні:

У Києві в ніч на 30 листопада 2013 року  сталося  невиправдано жорстоке побиття дітей – студентів, молоді, хлопців і дівчат, які хотіли мирно висловити свою позицію. Це  є нечуваним злочином, здійсненим тими, хто мав би  захищати їхнє право на вільне волевиявлення, передбачене Конституцією. Цей злочин виявив  справжню суть сучасної влади, її бажання поставити нас усіх на коліна, щоб  ми ніколи з них не піднялися.

Жіночі громадські організації України демократичного спрямування підтримують євроінтеграційний курс, передбачений відповідними законами України. Ми вимагаємо розпочати  процедуру відставки Уряду, відкриття кримінального провадження проти всіх винуватців злочину 30 листопада, зокрема, Міністра внутрішніх справ України, очільників міліції Києва та спецзагону «Беркут» за перевищення службових повноважень, а також усіх беркутівців, які чинили насильство та злочин на Майдані.

Ми вимагаємо від Президента підписати Угоду про інтеграцію України до ЄС, а також виконання вимог Євросоюзу, передбачених для її  підписання.

Ми закликаємо усіх жінок-матерів, усіх батьків  підтримувати своїх дітей у відстоюванні їхньої громадянської позиції, мирно вирішувати конфлікти, бути мужніми та мудрими, захищати свої права і право українських громадян на  гідне не життя!

Жінки України – за євроінтеграцію!

3 грудня 2013 р.