2. Минулого тижня відбулось чимало визначних подій, однак я вирішив звернути увагу суспільства лише на одну, яку вважаю найбільш важливою для майбутнього України. Урядовці різних рангів та деякі політики вже не перший день ведуть мову про стратегічний об’єкт України, а саме – українську ГТС (газотранспортну систему). Однак лише на минулому тижні у «Верховній Зраді» було зареєстровано законопроект про дозвіл на приватизацію НАК «Нафтогаз» та її «дочок». Очевидно, що він суперечить вимогам 68-ї статті чинної Конституції, бо кілька років тому набрав чинності закон який забороняє будь-яку приватизацію об'єктів «Нафтогазу».
    В здорової частини суспільства не викликає сумніву, що авторами його є найгірші представники провладної більшості, які, за сумісництвом, є представниками проросійської «п'ятої колони». Я вже писав про наслідки втрати Україною контролю над власною ГТС, однак вважаю за доцільне нагадати, що в такій приватизації найбільш зацікавлена російська влада. Бо такий контроль ставить хрест спочатку на енергетичній незалежності України, навіть за умов повного забезпечення її газом власного видобутку, а невдовзі – і на існуванні її як держави. Про експорт українського, азербайджанського або середньоазійського газу територією Україну за такого розвитку подій не може бути й мови.
    На моє переконання, прийняття згаданого закону,  навіть за чинного законодавства, може бути кваліфіковане, як державна зрада. Проте, таке за чинної влади може відбутися так само, як відбулася ратифікація ганебних Харківських угод, які узаконили окупацію 18 тис. га Чорноморського узбережжя Криму до 2042 р. Задля полегшення прийняття згаданого злочинного законопроекту «фахівцями» чинної влади з подачі Кремля, задовго до його реєстрації, суспільству настирно нав’язується думка про велику зношеність української ГТС, яка через кілька років може перетворитися на металобрухт. При цьому ніхто з прихильників приватизації чи передачі її в оренду не дає відповіді на просте запитання: «Навіщо російському «Газпрому» український металобрухт?»
    Спробую самотужки отримати відповідь на нього. На мій погляд, запущена російською владою і підтримана не тільки представниками проросійської п'ятої колони, теза про український металобрухт є переконливим доказом намірів російської влади або придбати, або взяти українську ГТС в оренду за ціною металобрухту. Ця авантюрна оборудка вельми вигідна для Росії не стільки з економічної, скільки із стратегічної точки зору, адже існуючі унікальні українські газосховища можуть існувати ще не одну сотню років.
    А чи дійсно українські трубопроводи є лише купою іржавого залізяччя?  Для відповіді на це питання варто врахувати, що по закладених в землю газогонах транспортується газ, який не має абразивних властивостей і через вибухонебезпечність в ньому не допускається вміст достатньої для іржавіння кількості головного його чинника, а саме – повітря. Закопана ж в землю зовнішня сторона газогонів, за чинними в час їх будівництва нормативами, мала достатньо товсте і міцне паперово-бітумне покриття. А воно перешкоджає потраплянню до зовнішніх поверхонь труб не тільки вологи, а й повітря, отже – поіржавіти вона не повинна. Адже  не поіржавіли за 40 років прокладені назовні вздовж мого будинку труби, не менш як кілька тисяч разів змочені дощами та снігом. В тому, що вони не іржаві, я переконався кілька років тому, коли в будинку встановлювали газовий лічильник. А ці труби були просто пофарбовані, без всякого паперово-бітумного шару.
    Зважаючи на викладене вище, можна констатувати, що будь-чиї заяви про те, що українська ГТС може найближчим часом перетворитись на  металобрухт є нічим іншим, як черговим  міфом російської влади. необхідним не тільки для чергового пограбування України, але й знищення її державності. Саме так, бо продаж ГТС або передача її в оренду Росії дасть їй підстави для введення на територію суверенної України свого війська для  «захисту» від України вкраденого в неї стратегічного  майна.

    Леонід Тартасюк,
    інженер та винахідник

    Читайте статті по темі:

    ГАЗОВА ВІЙНА: ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

    «JEDEM DAS SEINE» - СТРАТЕГІЯ ЗРАДИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

    Що приховує димова завіса?
    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар


  3. З Ювілеєм Вас, непересічна, поетично неповторна Олено Франківно!
    Здоров'я Вам і активного творчого довголіття – УКРАЇНА КЛИЧЕ!

    Від громадського руху «ЛЕЛЕКА»:
     Алла та Володимир Степаненко, Сергій Філіпенко, Микола Осіпчук, Артур Литвиненко, Микола Заремба, Анатолій Коваль

    Олена Матушек
    ШАНС
    1
    І знов регоче Квазімодо,
    І знову калатає дзвін,
    І знов народ ім’ям народу
    Ведуть блюзнірствувать на кін.
    Яке сяйливе слів убранство,
    Який святковий ритуал!..
    Та проступає ошуканство
    Крізь екзальтований загал.
    Іще розігрують свободу
    Верхами навчені гравці,
    При всіх тасуючи колоду,
    Де карта краплена в кінці.
    Вона засвітиться козирно,
    Вона засвідчить світу знов
    І фанатичну вірність «вірних»,
    І їх вседбаючу любов.
    І в прах обернеться нагода
    Нарешті встати із колін…
    … Тому й регоче Квазімодо,
    Й ридає України дзвін.
    2
    Ми там сліпі, де віриться обману,
    Де мріється ошуканими буть,
    Де всупереч реаліям не станем
    Шукати істин рятівничу суть.
    Де пережити яв – себе убити,
    Де правду – ніби страту пережить,
    Де жити, сподіватися, любити
    Допомагає лиш обманна мить.
    Тому й сліпі, де бачити не хочем,
    Тому й глухі…
    … А слухати ж велять
    Твої чужі,
    Уже відсутні очі,
    Що дивляться на мене звіддаля.
    3
    Скільки буде їх ще,
    Тих, які до узвиш
    По чужих продираються спинах…
    Не продайте душі
    Ні за ламаний гріш,
    Ні за значно вагомішу ціну.
    Все віддайте – набутків
    І слав пустоцвіт
    (Навіть з листям лавровим укупі),
    Лиш душі не продайте,
    Бо цей дефіцит
    Ні по якому блату не купиш.
    Хай вам твердять лакузи,
    Що жить без душі
    Набагато простіше, а отже,
    Продавати її все одно не спішіть,
    Вам без неї сам чорт не поможе.
    Бо коли вже – ні мрій, ні надій, ні гроша
    І ні друга, ні недруга в серці,
    Залишається з нами єдине – душа,
    Що у вічі недолі сміється.
    4
    Не вмійте жити,
    Чуєте,
    Не вмійте!
    Між метушливих звершень і зусиль,
    В собі себе самого не убийте
    Тяжким умінням – жити як усі.

    Не вмійте – по довір’ю, як по бруку,
    По трупах не умійте – на Олімп,
    Не вмійте – не подати другу руку,
    Коли ваш друг від вибуху осліп.

    Не вмійте – завжди змовницько і мовчки,
    Не вмійте – з усіма і всюди «за»,
    Не вмійте на щодень заплющить очі,
    Якщо з очей тих проситься сльоза.

    Підспівувать  не вмійте безголосим
    І, принципи рятуючи святі,
    Іуд державних на престол підносить
    Ну, не зумійте, ну хоч раз в житті!

    Хоч раз в житті рвоніть «ручник» на себе,
    Якщо душа поверне на слизьке…
    …Коли в собі своє рятують небо,
    Тоді не страшно – навіть у піке!
    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар

  4. Мала зала міського палацу культури Бердичева стала ареною запеклої боротьби бердичівлян з місцевою владою на цілих три години – в місті відбулись громадські слухання щодо проблеми вивезення та утилізації побутового сміття. Справжні слухання, не бутафорні, які влада провела раніше. Ми повідомляли про проведені в Бердичеві круглий стіл та прес-конференцію, наслідком яких і стали ці слухання. Активісти не стали чекати, доки влада зжене своїх «прихильників» і пішли в люди. Таким чином їм вдалось закликати громаду до дій, поки що мирних.
    Повний зал людей намагався розібратися з проблемою, яка виникла на сміттєвому ринку міста, - чому вдвоє підскочили тарифи, а якість не змінилась анітрохи? І тут з’ясувався цікавий аспект – прибирання сміття в місті взяли під контроль «афганці». Виявилось, що співзасновниками сміттєвого монополіста Бердичева ТОВ «Полісся-Екосфера» стали міська та обласна громадські організації воїнів-афганців.
    Бізнесмени з ТОВ «Полісся-Екосфера» змушені були оборонятися: картинки на екрані, малюнки крейдою на шкільній дошці громаду не переконали, тому директор помітно нервував і відверто грубіянив у спілкуванні з людьми. Допомагали йому бізнес-партнери – члени спілки воїнів-«афганців» вигуками: «Роти позакривали!», «Закрий рот, а то я щас спущуся і тобі його закрию!». Згодом «афганці» отримали таку ж протидію від жителів Бердичева і запал їх трохи згас. Керівник «афганської» організації міста повідомив, що ТОВ «Полісся Екосфера» допомагає «афганцям». Але яке це має відношення до зростання тарифу на вивезення сміття -  ніхто так і не зрозумів.
    Жителі міста заявляли про свою незгоду платити більше і доводили безпідставність підняття тарифів та незаконність договорів, які їх примушують підписувати. Очевидно, що влада міста не очікувала такої активності від громади, інакше не провокувала б подібну ситуацію, адже неозброєним оком видно лояльність міськвиконкому до «Полісся-Екосфери» - навіть пропоновані тарифи розраховані спеціалістами підприємства, а не фахівцями управління ЖКГ міста. Результатом громадських слухань стало ухвалення рішення про створення спеціальної комісії, куди увійдуть представники всіх зацікавлених сторін. Відчувається, що міська влада вже не залишить існуючий тариф і буде змушена піти на поступки.
    Що ж, бердичівляни власними силами взялися наводити справедливість. Варто зазначити, що не останню, а, скоріше, головну роль тут зіграла молода команда на чолі з Олексієм Побережним – саме ці хлопці та дівчата зуміли докопатись до істини, вказати на порушення та закликати людей відстоювати власне право не бути пограбованими. Наснаги громаді додає і нещодавній штурм обласної ради жителями сіл, що потрапляли під титанові розробки. Люди зрозуміли, що лише рішучі дії можуть принести бажаний результат. І якщо керівництво міста й надалі збиратиметься дурити громаду – житомирський штурм обласної ради виглядатиме за дитячу забавку.
    Рубікон перейдено. Низи не хочуть. Залишилось, щоб верхи не змогли.  
    Василь Солом’яний, Бердичів,
    спеціально для LELEKA NEWS
    Читайте ще статтю по цій темі:


    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар


  6. 21 квітня 2013 року на горі Говерла «Молитвою за Україну та швидше наведення порядку в нашій державі» завершився другий похід в рамках акції «Січовий шлях "Просвіти"». До молитви приєдналися просвітяни з Франківська, Львова, Коломиї, Дніпропетровська та мільйони українців, незалежно від конфесійної приналежності у всіх областях України. Після «Молитви за Україну та швидше наведення порядку в нашій державі» на Говерлі просвітяни читали твори Тараса Шевченка. Голова Запорізької обласної «Просвіти» Олег Ткаченко продекламував послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим».
    Підйом на Говерлу зайняв близько трьох годин. Не дивлячись на те, що надворі кінець квітня, всюди в горах лежить сніг, тому пробиратися довелося крізь більш ніж метрові снігові замети. У зв’язку з небезпекою сходження лавини, вибрали безпечніший, але найкрутіший маршрут підйому.
    Довгий шлях угору, густий туман… Кожної хвилини могла початися хуртовина, яка загрожувала тим, що за декілька хвилин могла замести вузьку стежку, яку підіймаючись протоптали просвітяни. Хоча загроза густого туману унеможливлювала безпечне повернення, просвітяни все ж крок за кроком впевнено й наполегливо йшли до вершини. Дійшовши до неї, вони нарешті побачили Український Тризуб, виготовлений з білого мармуру. Ці останні кілометри підйому видалися найважчими. На вершині глибина снігу сягала 3 метрів.
    За 58 днів за маршрутом Запоріжжя – Київ – Говерла наш мандрівний просвітянин Олег Ткаченко у сумі подолав 1300 км. До нього, на шляху Київ-Говерла приєднався Іван Сажнев.
    Отож, другий похід завершився. Повільно, але впевнено формується  з добровольців «Армія Порядку», її корпуса: Запоріжжя, Житомир, Хмельницький, Тернопіль, Франківськ та інші. Адже українці повинні якнайшвидше взяти відповідальність за долю держави у свої руки.
    Увечері, 21 квітня 2013 року, підсумовуючи висновки другого походу, координатор акції Олег Ткаченко, зазначив, що обов’язково відбудеться третій похід: «На цей раз шлях пролягатиме Донецькою та Луганською областями до річки Кальміус, де свого часу розташовувалися Запорізькі, козацькі зимівники. Розпочнеться третій похід 5 вересня 2013 року.
    Запрошуємо всіх небайдужих приєднуватися до Всеукраїнської акції «Січовий шлях "Просвіти"», поповнюючи ряди започаткованого руху: «Мандрівні просвітяни».
    Записуйтеся добровольцями до «Армії Порядку» в рамках посполитого рушення «Від одного до мільйону».
    Разом ми подолаємо всі негаразди та наведемо порядок у державі, в Україні, запропонувавши суспільству таку національну систему формування влади, яка унеможливлюватиме перебування в ній будь-яких кримінальних елементів – бандитів та крадіїв.
    Україна обов’язково буде однією з найкращих та наймогутніх держав світу!».

    Прес-центр ЗОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка
    Аліна Єгорова


    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар


  7. «Ні тижня без скандалу на національному підґрунті!» - очевидно саме таке завдання поставив собі сайт «Бердичів діловий». Чи, можливо, таке завдання поставив йому хтось інший?
    Згодьтеся, безглуздо шукати чорну кішку в темній кімнаті, але дехто вперто це робить.
    В ніч на 23-є квітня в Бердичеві згоріла шашличня, яка належала місцевому мешканцю вірменського походження. І хоч сам власник заявив, що нікого не підозрює в підпалі, «Бердичів діловий» поспішив звинуватити містян в національній ворожнечі, назвавши підпал терором щодо осіб вірменської національності та прив’язавши сюди побиття вірменина, що сталось два тижні тому.
    «В последнее время в городе Бердичеве некоторые граждане сознательно раздувают межнациональную рознь, устраивая террор лицам армянской национальности. Так, совсем недавно на страницах газеты «Бердичев Деловой» мы уже сообщали о нападении злоумышленников (предположительно - скинхедов) на немолодого армянина. Не боясь никого, прямо на центральной улице города, нападавшие жестоко избивали свою жертву. Пока случайные свидетели не вызвали милицию. Преступников удалось задержать, но конфликт, похоже, только разгорается, поскольку во вторник ночью неизвестные совершили поджог шашлычной, которая тоже принадлежит лицу армянской национальности», - звинувачує жителів місцевий часопис.
    Вірменин впевнений, що це навмисний підпал, адже, за його словами, раніше було три невдалі спроби навмисне запалити будівлю. До речі, за інформацією «Житомир інфо», побитий раніше вірменин і є власником згорілої будівлі.
    В міліції Житомирщини не підтримують версію про зв’язок між недавнім побиттям та підпалом. 
    Не відкидають версію власника шашличні про підпал і пожежні служби. З неофіційних джерел стало відомо, що до цього дерев’яна будівля вже неодноразово займалась через мангал, в якому були залишені тліючі головешки. Саме це могло стати причиною пожежі й цього разу.
    Однак «Бердичів діловий» впевненим заголовком повідомляє читачам: «На Житомирщине ночью сожгли армянскую шашлычную, а немного раньше здесь же зверски избили армянина». Хоча далі в тексті пише, що вірменина побили не тут, на околиці, а в центрі міста.
    Є очевидним, що єдиним розпалювачем міжнаціональної ворожнечі в Бердичеві наразі є саме «Бердичів діловий». Чи підхопить «сенсацію», як минулого разу з побиттям, телеканал ICTV?
    Що стоїть за категоричним бажанням сайту бачити скрізь міжнаціональну ворожнечу – звичайна некомпетентність, ненависть до бердичівлян чи українців, пошук скандалу для підняття власного рейтингу чи замовлення певних організацій на традиційну травневу загальноукраїнську «фашистську» істерію?
    Успіхів, панове, вам не бажаю.
    Василь Солом’яний, Бердичів,
    спеціально для LELEKA NEWS
    Ще недавно тут можна було скуштувати шашлик

    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар

  8. 20 квітня 2013 року з 11.00 до 14.00 в м. Новомосковську (Дніпропетровська область) у зоні відпочинку «острів» відбулася екологічна акція «За чисте довкілля».

    Організатори заходу: громадський рух «Лелека» (Новомосковський осередок).

        Кількість волонтерів – близько 40 осіб
             Учасники акції:
            - члени громадського руху Лелека (Новомосковський осередок)
           - козаки з «Січового полку» (м. Новомосковськ)
           - Небайдужі жителі міста Новомосковськ
    Наша мета – покращити якість життя простими діями. Ми не схвалюємо вчинки тих, хто смітить у парках та на вулицях, але на цьому не зупиняємось. Ми готові власноруч зробити наше місто чистішим.

    В ході акції нам вдалося перетворити засмічений клаптик землі на прекрасну зону для відпочинку.
    Серед прибраного сміття : поліетиленові пакети, обгортки від кондитерських виробів, пластикові та скляні пляшки.
    Загалом було зібрано біля 50 мішків сміття.

    Середній вік учасників 20 років, але були й пенсіонери, котрі незважаючи на свій вік відгукнулися на нашу пропозицію.
    Також, хто був на нашому заході, міг побачити Назара Олеговича, котрому лише 11 років. Ця молода людина прийшла сама, без будь-якого супроводу.
     
    «Тепер мама буде мною пишатись», - Назар Олегович, 11 років
    Хотілося б щоб більшість батьків виховувала своїх дітей як Назара, в нього була можливість піти на відкриття спортмайданчика, а він обрав прибирання.

    І обов'язково хваліть їх, для них це дуже важливо.

    Перед початком самого процесу прибирання учасники отримали рукавички та мішки і прослухали необхідну інформацію по техніці безпеки під час прибирання.

    На території знаходилися ємкості з питною водою у вільному користуванні. Учасники заходу були забезпечені засобами гігієни (мило), у координаторів були медикаменти на непередбачені випадки.

    Особлива подяка козакам, котрі зробили наше прибирання яскравішим  та смачнішим, завдяки своїй формі  та смачному чаю і справжньому кулешу.

    Хочемо подякувати всіх жителів Новомосковська, котрі відгукнулися на наше оголошення та прийшли на прибирання. Коли ми запитали чи потрібно ще організовувати подібні заходи, то люди відповідали «так», тому будемо обов'язково слідкувати за ситуацією, а коли виникне потреба – знову організуємо подібну акцію.
    На жаль, кілька днів після акції показали, що існує низка проблем навколо екологічного стану міста, тому – тема не закрита. Далі буде.
    Артур Литвиненко,
    член координаційної ради
    ГР «Лелека»

    Матеріали по темі:



    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар

  10. У Новомосковську (Дніпропетровська область) пройшла акція "Чисте довкілля" організована місцевим осередком ГР "Лелека", в якій взяло участь близько 40 осіб. Вашій увазі пропонуємо фоторепортаж з прибраного місця події (воно відоме місцевим мешканцям, як "Острів").

























    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар


  11. Засоби масової інформації оприлюднили подію, яка відбулась в Бердичеві, де троє осіб побили чоловіка вірменської національності. І хоча сам факт побиття відбувся ще 10 квітня, масового розголосу ситуація стала набувати від 16 квітня, коли до тиражування долучились декілька загальноукраїнських телеканалів.
    За словами начальника Бердичівського міськвідділку міліції, трьом підозрюваним інкримінують частину 2 статті 296 Кримінального Кодексу України – хуліганство, вчинене групою осіб.
    Водночас представники вірменської громади встигли привселюдно заявити про побиття на національному підґрунті, хоча не повідомляється навіть про етнічну приналежність хуліганів. Місто Бердичів заполонили чутки, що це справа рук активістів однієї з опозиційних націоналістичних політичних партій, поширюється істерія про «неофашистів» та «неонацистів».
    Підозрюваних осіб того ж дня відпустили з міського відділу міліції. Повідомляється, що вони були напідпитку.
    Цим заявляємо свій рішучий протест щодо передчасних заяв про національне підґрунтя події, аби не розпалювати міжетнічну ворожнечу в місті та області чимдужче. Просимо посадових осіб, журналістів та представників вірменської громади в подальшому утримуватися від подібних коментарів аж до рішення суду. Пам’ятайте, що поголені голови, одяг, гасла та різноманітні татуювання на тілі не несуть жодних ознак приналежності навіть до української нації, не кажучи про українські націоналістичні організації, та не доводять намірів цілеспрямованого побиття осіб неукраїнської національності. Злочин національности не має!
    Не виключаємо, що це може бути черговою провокацією антиукраїнських сил на чолі з партією влади з метою поширення безпідставної істерії про антилюдські та заборонені в світі течії, пов’язані з нетерпимістю та агресією, які, начебто, заполонили Україну і з ними треба негайно боротися. Все це лише відволікання суспільства від нагальних проблем з метою приховати недолуге керівництво країною та продовжити свою владу, яка неминуче добігає кінця.
    Головним завданням антиукраїнських організацій є дискредитація національного руху та створення міжетнічної ворожнечі в суспільстві, тому вони не гребують будь якими методами.
    Пам’ятайте, що жодна з українських націоналістичних організацій ніколи не закликатиме до подібних безглуздих та жорстоких чинів, покликаних на розбрат та ворожнечу в суспільстві.
    Житомирський обласний провід ОУН
    Автор: , опубліковано тому
    1

    Переглянути коментарі


  12. В Дніпропетровському обласному історичному музеї імені Дмитра Яворницького експонується унікальна виставка скитського золота, яке було знайдено в курганах на півдні України (Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області, Крим). Але перед тим, як розповісти про експонати цієї виставки, я хочу зробити невеликий відступ. Чому саме скитське, а не скіфське? Справа в тому, що в українців присутня якась незрозуміла риса меншовартості, яку ще запримітив Тарас Шевченко. Пам’ятаєте?
    – Німець скаже: «Ви моголи», «Моголи, Моголи!» Золотого Тамерлана онучата голі.
    Назвав колись московит Карамзін наше Трисуття тризубом і підхопили цю назву всі наші історики на чолі з Грушевським, так і гуляє цей «тризуб» по всім історичним працям до цього часу. Хоч, до чого тут зуби – ніхто пояснити не може. А Трисуття несе в собі велике філософське і ідеологічне навантаження, але хто нам про це розповідає? Так само і зі скіфами – назвали колись наших предків так греки і ми навіть лінуємося озирнутися на нашу історію з нашого, українського погляду. Відомо, що греки, а особливо Візантія, були майстрами з фальшування історії, вони навіть розробили посібник по мистецтву фальшування.
    Як доводять сучасні вчені-археологи, не тільки наші а й закордонні, після вивчення численних археологічних знахідок, на території України протягом тисячоліть проживав один і той же тип людності: за будовою скелета, за веденням господарства (кераміка, одяг, живність, предмети побуту). Саме з території України племена розселялися в Малу Азію, на Балкани, острови Адріатичного і Середземного морів. Ці племена  називалися або по імені вождя племені, або від тотему, який вони собі обирали. Ось деякі з них: Пелазги, Лелеги, Ліди, Тирени, Венеди. На півночі Італії за 1300 років до нової ери була утворена з таких племен потужна Етруська держава. На півдні Балканського півострова і прилеглих до нього островах було утворено союз племен під загальною назвою Еллада (Ел Лада).
    Ел – Ол – Олен – Полель – бог сонячного циклу й світла, син Лето/Латони(Лади). Протягом великого проміжку часу Еллада мала тісні торгівельні контакти з Оріаною, Антами (звідсіля антична культура – культ Бога Сонця РА), Сколотією, Скитією. З території України доставляли збіжжя в обмін на вироби з золота й срібла, тканини й пряності. В одній з давніх хронік  описується, що кожного року кораблі з зерном супроводжували дівчата-жриці, які на одному з островів, де стояв величний храм Аполлону, покладали на олтар в жертву снопи пшениці, жита та інших злаків. З часом між племенами Еллади почалися міжусобиці, які ослабили її і цим скористалися негайно сусіди. З теренів Азії посунули орди завойовників, яких згодом назвали граками/греками (чорні). Греки не мали за собою такої багатої і давньої культури, яку мала Еллада. Візантія щоб піднятися над іншими народами сфальшувала свою історію, присвоївши собі давню культуру еллінів. Це вам нічого не нагадує? Це ж саме згодом зробила Москва (третій Рим), присвоївши собі історію Київської Руси.
    Повернемося до наших сколотів/скитів. В українській мові багато слів, які пов’язані з цими назвами: коло, колоти, скит, скитатися, скиталець, ім’я – Микита (ми кити). Це все підтверджує, що сколоти/скити є нашими предками, а не дикими кочовими племенами, які прийшли зі Сходу. Пам’ятаєте у Блока: «Да, скифы мы! С раскосыми и узкими глазами». Скитська імперія була доволі потужною, займала величезну територію. Населення поділялося на скитів-кочовників, скитів-орачів і царських скитів. На території царських скитів знаходилися могили царів Скитії у вигляді величезних курганів. Відомо, що при  похованні царя  в ті далекі часи разом з ним  ховали  його дружину, охоронців, слуг. Також в могилу клалося все, що як тоді вважали, буде необхідним на тому світі: золотий посуд, глиняні глеки та  амфори з зерном і вином. Царя і царицю одягали дуже пишно в коштовний одяг з золотими прикрасами.
    Скити дуже ревно оберігали свої могили, для них вони були святими місцями. Під час походу перського царя Дарія війною проти скитів, останні заявили, що якщо перси зачеплять хоч одну могилу, то від них не залишиться нічого - всі вони будуть знищені. 2 тисячі років царські могили простояли недоторканими і тільки в XVIII ст., після завоювання російськими військами Криму, мосвини почали розкопувати царські могили. Тарас Шевченко гнівно засуджував це варварство:
                                     І могили мої милі
                                     Москаль розриває…
                                     Нехай риє, розкопує,
                                     Не своє шукає…
    Хоч  багато могил було розрито і розкрадено з них безцінних скарбів, але не до всього дісталися загребущі руки. В 1971 році археолог Борис Мозолевський, при розкопках Товстої Могили біля міста Орджонікідзе в Дніпропетровській області, знайшов найбільшу археологічну знахідку XX ст. Скитську Пектораль. При розкопках Товстої Могили виявилося, що там вже був раніше прокопаний вертикальний шурф глибиною 8,5 метрів, що дуже турбувало Бориса Мозолевського. Але вже скоро натрапили на не пограбоване поховання скитської царівни, нагрудна прикраса якої з золотих пластин важила чотириста грам. Зовсім недалеко, в центральній частині поховання, Борис Мозолевський намацав рукою дерев’яну підлогу і подряпав пальці об щось тверде. Так була знайдена Скитська Пектораль, зроблена з чистого золота 958 проби, вагою 1148 гр., діаметром 30,6 см. Пектораль нині зберігається в Музеї історичних коштовностей України. До Дніпропетровська привезли точну копію оригіналу і тут треба сказати, що зображення на фото і коли Пектораль перед твоїми очима – це зовсім дві великі різниці. Ні одна сама досконала фотографія не в змозі передати всієї краси і філігранності Скитської Пекторалі.
    Подиву гідне мистецтво скитських майстрів – настільки тонка і досконала робота. І я тут не згодний з екскурсоводом, яка сказала,що нібито скити замовили цю Пектораль грецьким майстрам. По-перше – Пектораль була виготовлена в IVст. до нової доби, коли ще ніяких греків не було, по-друге – Пектораль не просто прикраса, це ритуальна річ в якій закодовано релігійний і міфологічний світ давньої Скитії, який ніхто окрім самих скитів не зміг би зобразити.  Скитська Пектораль складається з трьох ярусів. Верхній ярус зображує земне життя. В центрі цього ярусу зображена головна сцена, на якій жерці на овечій шкурі вишивають золоті руни, далі розташовані сцени з скитського побуту. Середній ярус означає рай, де зображено пишну і казкову рослинність. Нижній ярус – це підземний світ, наповнений стражданнями і муками: хорт доганяє зайця, леви нападають на кабана, крилаті грифони роздирають коней. Але до кінця вчені так і не спромоглися розгадати таємницю Скитської Пекторалі. Розгадка Скитської Пекторалі розкриє багато таємниць із сивої давнини.
    З інших експонатів виставки привертають увагу золоті пластини з жіночого головного убору і пластини, якими прикрашався одяг. На них зображувалися олені, казкові сфінкси, мати-птиця, трикутники в формі виноградного грона і зображення Бога-Сонця. Цікаві також два золотих руків’я мечів. На одному є чіткий напис, а на іншому, на овальному закінченні руків’я, зображено дракона. Цікаві також оригінальна золота риба, скитська богиня у вигляді Матері-птиці, бронзові горщики, на яких зображені леви, які роздирають коней, циліндричні ритуальні золоті головні убори. Мене особливо зацікавила кінська збруя. На ромбічній пластині зображений оголений Геракл, який спирається на здоровенну дерев’яну довбню (булаву). Це підтверджує скитський міф, який описує Геродот в історії скитів, про те, що Геракл був родоначальником скитів.
    Міф розповідає, що коли Геракл гнав Геріонових волів, то забрів на острів Ерифія (Хортиця), де його застала зима. Геракл розпряг своїх коней, простелив левову шкуру й заснув, а коли прокинувся – то коней вже не було. В пошуках коней Геракл обійшов все навкруги і забрів в країну, яка називалася Лісистою (Гілея). Там в печері він знайшов двоподібну істоту, котра до стегон була дівчиною, а нижче змією. Геракл спитав у неї чи не бачила вона його коней. Вона сказала, що вони в неї, але не віддасть їх йому, доки він не подарує їй ніч кохання. Геракл погодився і в неї народилося троє синів: Агафірс, Гелон і наймолодший Скит. Геракл поставив таку умову: «Як сини виростуть, то той з них, хто натягне мого лука та одягне цей пояс, того посели в цій країні; хто ж із них цього мого доручення не сповнить, того прожени з краю». Агафірса й Гелона, які не змогли виконати завдання, вона вигнала з краю; зате наймолодший, Скит, виконав завдання й залишився. Від цього Скита, сина Геракла, походять скити, що постійно царюють на цій землі.
    На пластині з слонової кістки зображено малюнок Ерота ( знайдено в кургані на південній околиці Дніпропетровська, біля аеропорту).
    Микола Заремба


















    Автор: , опубліковано тому
    0

    Додати коментар


  14. Сьогодні, на центральних каналах «українського» телебачення завзято мусується і вперто нав’язується тема фашизму українського походження. Генітально-фекальний склад мізків політиканів – уркаганів, різного штибу колесніченків, кернесів, бондаренок та їм подібних добкіних з ківаловими, змушує їх відригувати на загал і ліпити штампи та ярлики цілому народові. Великому народу, з великою культурою, мовою та історією. Народу, який вони люто ненавидять, за рахунок якого жирують та системно з завзяттям грабують.
    Дискредитація націоналізму (читай – патріотизму) в Україні відбувається через ототожнювання його з «націоналістичною» партією ВО «Свобода». Партією, лідери якої неодноразово мали необережність образливо висловлюватись у бік представників інших національностей та засвітились в «битвах» проти георгієвських стрічок, червоних прапорів та «вдало» спровокували безглузду «війну пам’ятників». Адже через подібні асоціації створюється негативний образ представника національної еліти і нації в цілому.
    Отже, спробуємо відокремити мухи від котлет, фашизм від націоналізму, а націоналізм в свою чергу, від ВО «Свобода».

    ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

    На наступних виборах (будь-яких) голосуватиму за Googlе, бо він на відміну від українських політиків на задані питання відповідає, не бреше, та на відміну від українських чиновників не краде і не бере хабарів… Інфа з Гуглу…

    НАЦІОНАЛІЗМ - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації, як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.

    НАЦИЗМ – Націонал-соціалізм – політична ідеологія, яка була економічною і політичною доктриною Німеччини (у часи Третього рейху). На думку багатьох політичних пропагандистів має багато спільного із фашизмом, і комуністами, зазвичай, класифікується, як один з його різновидів.

    ФАШИЗМ (італ. fascismo, від італ. fascio — зв'язка, об'єднання) – форма правління та радикальна авторитарна імперіалістична націоналістична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея постійної війни і панування (нічого не нагадує?).

    Отже в двох словах по-кухонному: НАЦІОНАЛІЗМ – цінність (оберіг) нації, її культури та мови; НАЦИЗМ – перевага однієї нації над іншими (часто прив’язують до расизму); ФАШИЗМ – агресивне об’єднання.
    Тобто, до розряду фашистів, при великому бажанні, можна віднести будь-яке об’єднання (фашио) громадян із будь-яким декларуванням мети їх об’єднання – будь-то ОСББ, профспілка робітників ботанічного саду або спілка затятих колекціонерів комах. Останні навіть «більш небезпечні» – схильні до насильства (над мухами). Але, є маленьке «але». Вікіпедійне визначення наголошує на тому, що фашизм – це об’єднання авторитарних радикалів мілітаризованих тоталітарним імперіалізмом і культом особи їхнього вождя (пахана). Ось тут, все починає «злипатись». Картинка сьогодення прояснюється і стає зрозумілим – хто справжній фашист.
    Отже, фашистами є всі ті, хто більш ніж двадцять років незалежності ґвалтує Україну іграми в велику політику та під ширмою демократії (народовладдя) влаштовує черговий геноцид українському народу. Фашисти всі ті, хто стоїть за приватизаційним «дерибаном» української економіки, який був і є можливим завдяки режиму внутрішньої окупації і узурпації всіх гілок влади (міняються актори – влада, опозиція, а суть - залишається незмінною). Фашисти – всі ті, хто змусив сім мільйонів українців шукати кращої долі за межами країни, важкою працею розвиваючи економіки інших країн. Фашистами треба вважати всіх тих, хто стояв за знищенням унікальних вузько- і широкопрофільних виробничих підприємств, унікальних сільських господарств – всіх тих, хто руйнував і продовжує руйнувати (оптимізувати) систему освіти, культури, охорони здоров’я та соціального захисту, закриваючи і продаючи за безцінь дитячі садочки, школи, лікарні.
    Після докорінної зміни прогнилої системи теперішньої влади пару-трійку пачок фашистів-українофобів стратять за вироком народно-революційного трибуналу. Партійна приналежність або інші другорядні чинники інших ознак (національність), великого значення не матимуть. Грабував народне, зраджував національним інтересам  – мусиш відповісти. А трибунал врахує всі «заслуги» перед українським народом. Згадає і «золоті» лавочки для харківського метро і київські каштани доставлені чартерами поштучно з Альфа Центавра, і «народного співака-космонавта» з орбіти додому поверне для вручення «нагороди» (посмертно) – аргументи знайдуться. І дороги і стадіони і держзакупівлі і багато чого іншого – все згадає.



    ВО «СВОБОДА» - НАЦІОНАЛІСТИ?

    Та все не так просто. Де ви бачили ґвалтівника або серійного вбивцю, який би намагався попередити оточуючих про свої злочинні наміри? Він в будь-який спосіб приховуватиме свою злочинну сутність, а при першій нагоді спробує звинуватити будь-кого іншого. І ось він - зручний момент: з кожним наступним роком неухильно зростає національна свідомість серед українців. Ось кого треба «нагородити» синдромом меншовартості і провини. Заплямувати і нехай сором’язливо відмиваються від клейма «фашиста». А ще краще – зібрати їх (свідомих) в гетто, наприклад, партійне. Під прапорами яворинівського оскалу нетерпимості її лідера. Важливо, щоб зберігся колорит «образу». Тому, нападки про те, хто в усьому винен, мають озвучуватись українською і бажано у вишиванці – тавро готове.
    Залишається загадкою, хто перший вирішив, що роль такого відстійника націоналістів-мазохістів належатиме ВО «Свобода»? Хто першим вирішив долучити українських націоналістів до демонстрування ознак нетерпимості, ксенофобії та антисемітизму? Хто і для чого?


    Давайте пройдемось по деяких пунктах чинного партійного Статуту ВО «Свобода»:

    Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    1.1.   Всеукраїнське об'єднання "Свобода"(далі ВО "Свобода")
    це політична партія, що об'єднує на засадах добровільності громадян України, які поділяють цілі, проголошені в його програмних документах.

    Розділ ІІ. ЧЛЕНСТВО В ПАРТІЇ

    2.1. Членом ВО "Свобода" може стати громадянин України, який, відповідно до Конституції України, має право голосу на виборах і який визнає Програму та Статут партії.

    На цьому найцікавіше в документі закінчується, далі йдуть тлумачення організаційної побудови партійних структур за затвердженим шаблоном Міністерства юстиції України (у когось був сумнів?). Ніхто і ніколи не зареєстрував би фашистсько-націоналістичну партію (формування). З контексту наведених вище пунктів даних розділів Статуту ВО «Свобода» стає зрозуміло, що членом цієї партії може бути будь-який громадянин України, будь-якого кольору шкіри, розрізу очей, віросповідання та сексуальної орієнтації. Головні вимоги: право голосу на виборах і визнання партійної Програми та Статуту. І – жодного слова про націоналізм.

    Сергій Філіпенко

    P.S. Мине зовсім небагато часу і всі вони приречені (добкінозаври, кернесодонти та птероківали) з завзяттям перечитуватимуть мої статті і розтягуватимуть їх на цитати, шукаючи в них ознаки фашизму, різних фобій та філій. Ну, що ж, не можу відмовити їм в такому задоволенні – готовий як бісером сипати цитатами. Іх Єсть у мЄня… А паплюжити чесне ім’я великого народу – не дозволю.
    Автор: , опубліковано тому
    1

    Переглянути коментарі

Завантаження