Напруга у суспільстві наростає.  З кожним днем кількість авторів публікацій, які пишуть про розвиток подій в Україні за революційним сценарієм, збільшується. Про такий сценарій вже не тільки пишуть – про це говорять на кожному кроці. Економічна ситуація погіршується, державні фінанси «співають романси», а у діючої влади прорізались такі «апетити», що до самого політично інертного обивателя доходить – дочекатися пощади від можновладців не вдасться нікому, хто до влади не знаходиться близько. Підтвердженням цьому є податкова, пенсійна та інші «реформи», суть яких зводиться до того, що українці повинні майже безкоштовно працювати на олігархів, помирати, не дочекавшись пенсії, і не протестувати проти цього.

Шановні читачі! Сьогодні я починаю новий цикл статей на актуальну, хвилюючу майже все українське суспільство тему, яка стала заголовком статті і буде назвою наступного циклу. За часів чинної влади корупція в Україні досягла небувалих для цивілізованих країн світу розмірів і за оцінками міжнародних експертів несе загрозу не тільки Україні, а й світу.

(документ зберігається зараз в Музеї Революції)

День перший

Лагідний, сонячний ранок. З радіоприймача лунає «Слава Нації!» - голос дуже знайомий, але наразі не можу згадати кому він належить. «Смерть ворогам!», відповідає другий до болю знайомий голос, після чого лунають перші акорди і текст нашого Славня:

Квітне рідна Україна,

Як весняне поле.

Ми є славні українці,

В нас щаслива доля…

Після вчорашнього пил поступово розсіявся.
2

Всі мабуть знають притчу з Старого Завіту про те, як Ной обпився вина і заснув п’яний в оголеному вигляді в шатрі. Син його Хам зайшов до шатра і побачив оголеного батька. Вийшовши з шатра, він почав насміхатися з батька перед братами Симом і Яфетом. Ті ж, зайшовши в шатро задом, прикрили батькову наготу. Коли ж Ной прокинувся і взнав про те, що сталося, він прокляв Хама і всіх його нащадків на віки вічні.

Шановні читачі! Сьогодні до вашої уваги нова стаття на газову тему з циклу «Якою має стати Україна». Приводом до написання її стала оприлюднена напередодні телеканалами з вуст Микола Азарова інформація про необхідність підвищення цін на природній газ для населення на 32% для отримання чергового траншу МВФ. На зустрічі прем'єра з колективом «Південмашу» слюсар порадив йому не брати черговий кредит на завідомо не вигідних умовах МВФ, додавши, що він сам ніколи не користувався послугами кредиторів.

Велика у нас все-таки країна. В Луцьку листя з дерев уже майже облетіло, а на Дніпропетровщині деякі дерева стоять ще зовсім зелені. Хоча, звичайно, й тут відчувається осінь. Осінь 2011 року. Природа в очікуванні зими засинає, але українське суспільство, схоже, навпаки – пробуджується. Напруга відчувається, як перед грозою. Таке відчуття у багатьох, з ким я розмовляв. Політики теж починають помітно нервувати.

Ще й досі українцям майже недоступна справжня, неміфізована, історія, навіть, якщо це стосується не таких вже й далеких часів. Але, варто зробити лише кілька зусиль, щоб помітити, що майже вся та історія яку нам намагаються втовкмачити у голови «зшита білими нитками».
2

Селище Червоноармійськ, що на Житомирщині, відоме своєю невластивою для українського Полісся назвою. Це, звичайно, принесене на цю землю окупантами з Московії (як і пам’ятник терористу Ульянову), бо крім них ніхто не здогадався викреслити з пам’яти народної споконвічну назву – Чортоліси. Та й иньша назва – Пулини – виглядає набагато краще сучасної, нав’язаної.

А ще відомий цей райцентр тим, що єдиний в области не має автовокзалу.
1

Витримавши паузу після подій 11 жовтня цього року, вирішив викласти свою точку зору з цього приводу. Багато вже було сказано після винесення вироку Юлії Тимошенко. Цю подію прокоментували Меркель і Баррозу, Путін і Обама, і навіть Янукович не втримався «зліпити відмазку». Настала моя черга, а чим я гірший за них?

Уууууууу… завили світові засоби масової дезінформації. Від їхнього вию, аж заклало вуха.
1

Затягане поняття: «Україна – тисячолітня держава». Тисячолітня? Так, якщо вивчати історію за радянськими підручниками (та й не тільки, але й за сучасними, що їхні автори – толочки, поповичі тощо). А в дореволюційних посібниках? Будьте певні – те ж саме. Усе пов’язане з християнством, а до цього – з Рюриком. Прийшов з братами і став правити нами. А до того – що, нічого не було? Та було, кажуть, але щось дике, нецивілізоване, варварське. А ще раніш – нас взагалі не було. Було інше, але не наше.
1
Завантаження